Герпес (herpes viruses) – з групи інфекційно-вірусних захворювань (herpesviral infections), яке характеризується рясним висипом пухирців на шкірі та слизовій. У 98% населення Землі являються носіям вірусу ГЕРПЕСУ. Найчастіше вірус вражає шкіру, слизову та статеві органи. У деякий випадках вірус ГЕРПЕСУ може давати ускладнення на центральну нервову систему з сожливим розвитком менінгіту чи енцифаліту.
СИМПТОМАТИКА ВІРУСУ ГЕРПЕСУ:
Попадаючи в організм людини вірус ГЕРПЕСУ протягом 2-10 днів може жодним чином не проявлятись та потім може з’явитись незначне почервоніння, яке триває 1 день, 1-2 дні триває висип водянистих пухірців, які розростаються та зливаються між собою, викликаючи легке поколювання за зуд. На 2-3 день пухирці лопають, утворюютчи поверхневі ерозії, які викликають біль та печіння. Висихаючи, на 3-4 день поверхневі ерозії утворюють кірочки, які сходять на 10-12 день. Іноді симптоматику доповнюють: гарячка, нездужання, загальна слабкісті та ломота у м’язах, дискомфорт у горлі, головний біль. В дуже рідких випадках може дати ускладнення на центральну нервову систему з розвитком менінгіту чи енцифаліту.
ПРИЧИНИ ПОЯВИ ВІРУСУ ГЕРПЕСУ:
ГРВІ – (гостро респіраторно-вірусна інфекція);
значне переохолодження чи перенагрівання організму;
імунодефіцитний стан;
гіповітаміноз;
супутні хронічні хвороби, наприклад Альцгеймера;
радіоактивне опромінення;
сильна інтоксикація організму;
механічна або фізична травматизація;
менструація;
гормональні зміни, вагітність;
зловживання алкоголем;
стреси та депресія.
ПАТОГЕНЕЗ – ШЛЯХИ ІНФІКУВАННЯ ТА ПЕРЕДАЧІ ВІРУСУ ГЕРПЕСА:
Вірус ГЕРПЕСУ 1-го типу найчастіше спостерігається у дітей у віці від 6-ти місяців до 5-ти років, коли з крові дитини починають зникати протигерпетичні антитіла, що були передані від матері. Оскільки найпоширенішим є вірус ГЕРПЕСУ 1-го типу ним можна заразитись повітряно-крапельним шляхом (через кон’юнктиву, слизову порожнину рота, верхніх дихальних шляхів) та контактним шляхом (переливання крові, статеві контакти). Таким чином, попадаючи в кров та лімву людини вірус ГЕРПЕСУ залишається на все життя і позбутись його неможливо. Імунна система виробляє специфічні антитіла для боротьби з вірусом, але при слабкому імунітеті, в холодну пору року, гіповітамінозі чи вірусній простуді є ризик появи вірусу ГЕРПЕСУ 1-го типу. Рецидивне вірусне захворюванна вірусу ГЕРПЕСУ 1-2 рази на рік вважається новмою.
Вігус ГЕРПЕСУ 1-го типу можна спровокувати, оскільки збудник вірусу ГЕРПЕСУ 1-го типу міститься у стовбурових нервових клітинах, а при інвазивній процедурі перманентного макіяжу пошкоджуються саме нервові клітини шкіри, особливо ризик появи вігусу ГЕРПЕСУ 1-го типу зростає саме після перманентного макіяжу губ.
Не дотримуючись післяпроцедурних рекомендацій, привил особистої гігієни є ризик появи вірусу Герпесу на губах, відповідно пігмент у місці винекнення вірусу буде світлішим або не приживеться взагалі. В разі вторинного виниклення вірусу ГЕРПЕСУ на тому ж місці є ризик видозмінення та рубцьовання шкіри. Перевагою від процедур перманентного макіяжу на губах є те, що ПМ може відновити втрачений природний пігмент губ в місцях частих висипів ГЕРПЕСУ і з’явитись вірусу повторно стає складніше, оскільки шкіра губ стає плотнішою після регенегації. Та не потрібно забувати про правила септики і асептики під час проведення процедури, щоб не провокувати попадання інфекцій в шкіру.
ІСНУЄ 8-М ВИДІВ ВІРУСУ ГЕРПЕСА:
вірус ГЕРПЕСУ 1-го являється найпоширенішим (вірус простого ГЕРПЕСУ з висипом на губах, рецидивний);
вірус ГЕРПЕСУ 2-го типу ( вірус простого ГЕРПЕСУ – генітальний герпес, хронічний шкірно-слизовий);
вірус ГЕРПЕСУ 3-го типу (вірус повітряної віспи в дітей та оперізуючого лишаю у дорослих);
вірус ГЕРПЕСУ 4-го типу (інфекційний мононуклеоз або енцефаліт, вірус Епштейна-Барр, який вражає 50% дітей віком до 5-ти років, 90% людей в дорослому віці являються носіями цього вірусу);
вірус ГЕРПЕСУ 5-го типу (цитомегаловірус після трансплантацій, мононуклеоз – вади розвитку, порушення функції кісткового мозку, гепатит);
вірус ГЕРПЕСУ 6-го типу – (провокує розсіяний склероз);
вірус ГЕРПЕСУ 7-го типу (хронічна втома, онкозахворювання лімфатичних тканин);
вірус ГЕРПЕСУ 8-го типу (провокує розвиток саркоми, первинної лінфоми, хвороби Кастлемана).
ВСІ ВИДИ ГЕРПЕСУ СХОЖІ МІЖ СОБОЮ ЗА:
морфологічними ознаками віріонів;
типом нуклеїнової кислоти;
способом репродукції;
здатністю до довічної персистенції в організмі людини після первинного інфікування.
Усі види вірусу ГЕРПЕСУ містять двониткову ДНК, покриту двадцятигранним нуклеокапсидом. Релаксована циркулярна ДНК та капсид транспортуються за допомогою мікротрубочок в ядро, де ДНК вивільнюється через ядерні пори і перетворюється на ковалентно замкнену циркулярну ДНК. Між капсидом і зовнішньою оболонкою міститься білковий шар. Ліпопротеїновий шар зовнішньої оболонки вірусу має шипоподібні виступи. Вірус має ряд антигенів, зв’язаних як з внутрішніми білками, так і з гліюкопротеїдами. Білки індикують нейтралізуючі вірус антитіла та клітинну імунну відповідь організму.
ПРОФІЛАКТИКА ВІРУСУ ГЕРПЕСУ ПЕРЕД ПРОЦЕДУРОЮ ПМ ГУБ:
Найкращою профілактикою вірусу ГЕРПЕСУ являється вакцинація, особиста гігієна, збалансоване здорове харчування, вживання імуномодуляторів в осінньо-зимовий період для зміцнення імунної системи, систематичний, внормований сон та уникання стресових ситуацій і депресивного стану. Та перед процедурою ПЕРМАНЕНТНОГО МАКІЯЖУ (татуажу) губ, щоб мінімалізувати ризик появи герпесу потрідно дотримуватись певних рекомендацій :
за 1-2 дні до пм почати вживати протигерпесні препарати і до повного загоєння губ;
перед та після ПМ відмовитись від паління та значного зловживання алкоголем;
перед та після ПМ не відвідувати лазні, сауни та басейни;
за 2-3 тижні не робити глибокі пілінги, чистки та інші інвазивні косметологічні процедури;
за 2-3 тижні та після ПМ не поєднувати ін’єкційні процедури краси – ботокс, диспорт, біоревіталізацію та інші філери;
дотримуватись правил особистої гігієни;
не торкатись руками та не здирати кірочки;
не розмочувати кірочки після ПМ;
після ПМ не користуватись помадами, блисками, тонуючими декоративними засобами;
не переохолоджуватись і не перенагріватись;
не користуватись загальними столовими приборами;
після ПМ пити всі напої через соломинку;
після ПМ не вживати кислу, гостру, солену їжу та морепродукти.
